IT компанія «Astwellsoft»

Створення сайтів у Верб'яж

Розробка веб сайтів будь-якої складності з індивідуальним підходом до кожного замовлення.

Ве́рб'яж — село в Україні, в Закарпатській області, Воловецькому районі.

Стара автодорога у бік Львова пролягла через останній Закарпатський населений пункт — село Верб'яж. У самісінькому його центрі враз починається крутий підйом. Численні звивисті серпантини Бескидами прямують на Верецький перевал — так звані ворота в Європу, літописи свідчать; саме тут тисячоліття тому проходили угорські племена Алмоша, сюдою ж торувала кіннота свій шлях монголо-татарська орди хана Батия. Через ці ворота у 1394 році в Прикарпатську Русь разом з військовою дружиною увійшов подільський князь Федір Коріятович, а в 1649 році- січові козаки Богдана Хмельницького. Саме тут проходила відома «Лінія Арпада», яка мала вберегти Хорті і Західну Європу від Радянської Армії. Перевал знаходиться на висоті 839 метрів над рівнем моря. Тут з 1919 по 1944 роки проходив державний кордон.

Перша згадка про рубіжне село Верб"яж у письмових джерелах відноситься до 1600 року. Назву село запозичило від крислатих верб. Ці розлогі дерева повсюдно завоювали собі місце на пагорбах й улоговинах села. Старі люди кажуть, що дуже давно, ще в древні часи у цих місцях бував князь Вадинський, який прийшов з Галиччини. А куди подівся, толком ніхто не знає. От, цей пан дуже любив вербу і засадив нею всю свою маєтність. Люди ще й досі говорять, що де сріблиться вербиця, там жива водиця. Старожили з роду в рід переповідають ще одну легенду, ніби у сиву давнину, коли тут притулилося кілька хижок, дівчина Марічка до безтями закохалась в парубка Іванка. Який відповідав їй взаємністю. І дня не могли прожити молодята одне без одного. Молодята з нетерпінням чекали вечора. щоб зустрітися під вербою. Але як споконвіку водиться, зла доля розлучила їх, і юнка щовечора лила свої сльози під вербою, де до жорстокої розлуки кохалася з Іванком. У пам"ять про трагічне кохання кожен батько, в якого народжувалася донька висаджував вербочку, щоб його доня, коли виросте, мала де зустрічатися з коханим. На згадку про тих давніх поселенців у селі є кілька урочищ: Кробинцівська, Пашкова, Саблівська. Віками край села височів великий почорнілий від часу хрест.

Поряд з селом розкинулися присілки Петрусовиця та Нова Розтока. Петрусовицю заснував Петрус. А ось Розтока була започаткована раніше від Верб'яжу. Старожили кажуть, що люди, ховаючись від поневолення, забрели у бескидські непрохідні ліси. Вони прийшли в цю місцину зі своїми «талабухами», через що і донині назва одного з урочищ Талабучина. Поселенці розчищали ліс, робили в лісі полянки, які називали «розточинами». Саме від цих розточин пішла Розтока.

Під час визвольної війни мадярського народу 1703–1711 років у Верб'яжі не раз бував Ференц ІІ Ракоці. А в 1899 році тут бував Іван Франко.

Через своє порубіжне розташування Верб'яж населяли чимало євреїв, котрі тримали шинки. Бо ж прикордоння потребувало відповідного забезпечення для охоронців і подорожуючих. Та однієї літньої сонячної днини за юдеями прибув обоз. Їх посадили на підводи у Воловець, а звідти «товарняком» відправили в концтабір. І донині у Петрусовиці залишилися їхні поля: Мойшове, Земанове, Абрамове…

Візи в США
Створення веб сайтів у Верб'яж

Ми розробили

1500+ проектів